Відеоролики та мультфільми, які можна показати учням для кращого розуміння того, що всі ми різні:

Анімоване відео пояснює, що всі люди – різні, і мозок у кожної людини працює інакше. Мовляв, є відмінності, які легко можна помітити, а є не такі очевидні. Відео показує, що таке аутизм та як людина з ним сприймає інформацію.

Компанія короткого метру “KIS KIS – keep it short” презентує мультфільм про те, що в нас значно більше схожого, ніж ми думаємо. А ще – про те, що інвалідність не заважає людям дружити та проводити час разом.

У 4-хвилинному мультфільмі від Disney “Tamara” розповідається про те, що говорити можна не тільки голосом, а і мовою тіла. Окрім цього, йдеться про те, що дитяча мрія може подолати хворобу.

2-хвилинна анімація розповідає, що не треба прагнути бути такими, як усі. Бо насправді всі різні й часто намагаємося приховувати це, аби наслідувати когось.

Мультфільм про життя чорного кота. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується. Що відчуває кошеня, наскільки йому сумно і самотньо? Утім, варто котові забруднитися в білу фарбу – люди змінюють своє ставлення. Анімацію створив режисер Юрій Марченко на студії “Укранімафільм”.

Історія про їжака на ім’я Генріх, який прийшов до нового класу. Однолітки не спілкуються з ним, бо він має колючки. Напередодні Різдва однокласники дарують йому подарунок, завдяки якому вони зможуть дружити і гратися! Анімацію створила австрійська компанія Jung von Matt/DONAU на замовлення Erste Group.

У мультфільмі йдеться про курку, яка знесла 7 яєць, з яких вилупилися 6 курчат і один маленький ...екскаватор. Історія про те, як екскаватор почувався серед курей та як знайшов таких, як він. Анімацію створила режисерка Марія Медвідь на студії “Укранімафільм”.

Мультфільм про інкашисть. Мультфільм розповідає історію зустрічі Пако та Маеля, хлопчика з рідкісним генетичним захворюванням. Які емоції виникають під час такої зустрічі? Як реагувати на інакшість? Цей мультфільм ставить запитання та підштовхує маленьких глядачів говорити про свій особистий досвід зустрічі з людиною з неповносправністю. А також пропонує певну відповідь через модель інклюзії, яка зображена у мультфільмі.

Мультфільм, створений учнями львівського приватного ліцею "Живе слово". Мультфільм розповідає про те, як незрячий хлопчик єдиний серед всіх інших дітей не розгубився у непередбачуваній ситуації й зміг врятувати песика. В мультфільмі відображене ставлення дітей до своїх однолітків, які відрізняються від них.

Відео формату “очима людини з аутизмом”, в якому йдеться про те, що різкі рухи, різні звуки та яскраві речі можуть подразнювати сенсорну чутливість людини з аутизмом.

Презентація відеопроекту про хлопчика і його друзів, які уособлюють два світи: світ дитинства «звичайного» і світ дитинства "особливого". Хлопчик – Лесик Венгринович, дитина з особливими потребами, друзі – його однокласники є головними героями проекту. Всі вони є учнями 6 класу Тернопільської обласної комунальної експериментальної комплексної школи мистецтв. У Лесика дитячий церебральний параліч (ДЦП), він погано бачить, йому важко читати, малювати, грати у футбол. Але він молодець, він старається, прикладає багато зусиль і йому це вдається. Водночас, крім проблем зі здоров’ям, в Лесика є й інші життєві негаразди. Саме про них хлопчик намагається розповісти іншим, беручи участь у відеопроекті через казку Олега Романчука (дитячий та підлітковий психіатр, лікар-психотерапевт ) «Соловейко з одним крилом». Спільними зусиллями Лесика, його батьків, а також волонтерів-однодумців на основі цієї повчальної друкованої казки було створено анімований пластиліновий мультик, який був знятий в домашніх умовах і для якого головних героїв (пташенят), допомагав ліпити Лесик. Ця казка про соловейка з одним крилом розповідає про велику перемогу маленьких пташенят над нелегкими обставинами, а також про справжню любов та життєві випробування родин, у яких є діти з особливими потребами. Казка адресована не лише дітям з особливими потребами та їхнім рідним, але й широкому колу глядачів-маленьких і великих, - бо всі ми є частиною цього великого світу, у якому так важливо, щоб кожен знайшов своє місце, щоб пісня кожного таки пролунала і була почута.